Люди
— Він мене ніколи не любив. / чому він її взяв за жінку? в нього ніколи не було батька. а його мати була строга /
— Навіщо я його кохала? / ти хотіла співчуття /
— Не пригадаю коли стало важко… / просто ти так і не зрозуміла що — біда /
— Тепер я тут. / я знаю, та не хочу в це вірити; точно так, як тоді на площі у дощ /
— Я ще хочу все повернути! Пустіть мене до Пекла! / ти ж сама з нього вийшла! /
— … я знаю! І так зумію!… чому? / забагато тривоги. /
— Так. Це я для ролі. Подумала ввіряться. / навіщо ти так? /
— Я щастя хотіла.
Вона не вірила і впала.
— Навіщо я його кохала? / ти хотіла співчуття /
— Не пригадаю коли стало важко… / просто ти так і не зрозуміла що — біда /
— Тепер я тут. / я знаю, та не хочу в це вірити; точно так, як тоді на площі у дощ /
— Я ще хочу все повернути! Пустіть мене до Пекла! / ти ж сама з нього вийшла! /
— … я знаю! І так зумію!… чому? / забагато тривоги. /
— Так. Це я для ролі. Подумала ввіряться. / навіщо ти так? /
— Я щастя хотіла.
Вона не вірила і впала.
1 коментар
— Ой нащо ти, Боженьку, мене на світ привіііііів… Ой, скільки я буду в цім світі сі мучитиии...,
А нашо ви сі дивити, не дивітси, бо вам вочи повилазєт…
муко моя муко, бис-сі вже вже змучила…
би тебе вовки жерли, сонце палило, в*гень смалив, болото топило…
би тебе тіпало і тріпало, праником прало…
Трісни, муко, щезни, розтописі, зійди в Землю, водою помийсі!!!
Всьо.
А як в-на трісла…
розтеклосі чорной смоли по всій Земли…
А я тую смолу од себе одідру,
буду-м чиста-чиста,
єк потітко біле,
і тая смола в Пекло одійшла. Та й згоріла.
А чиста Душа до Раю пішла. Відлетіла. Там сидит край Господа у вікни… і мене гріє…
Так мало-помалу сонічком ніжним милує…
Щістє дарує…