тим, хто шарить в позитивці /продовження/

2. Методичні основи психологічного консультування. • Позиція консультанта. Контакт консультанта з клієнтом. Вірна позиція консультанта по відношенню до клієнта є важливим фактором, що сприяє ефективності процесу консультування. Позицію, в цьому контексті, слід розуміти як систему взаємозв'язків між консультантом та клієнтом, що виникають при першому інтерв'ю і поглиблюються та розправляються з ходом їх спільної роботи. Мабуть, одним з найважливіших положень щодо визначення платформи консультування є статус “самодопомоги” з усіма його наслідками. Взагалі, активізація власної волі клієнта, при вирішенні ним конфліктів, повністю визначає позицію консультанта як такого, що допомагає, і цим знімає всі можливі непорозуміння, в які, буває, потрапляють непрофесійні консультанти. Ще одним фактором, що має вплив на ефективність консультування та й на загальний фон процесу, виступає якість контакту між консультантом та клієнтом. Зазвичай, щоб схарактеризувати якість контакту, послуговуються мірою довіри, що виникла між консультантом і клієнтом. Це, безумовно, важлива грань і її наявність подекуди вирішує долю консультування. В результаті встановлення консультативної взаємодії, що базується на довірі, клієнт, з одного боку, отримує модель для наслідування (комунікативна сфера), в свою чергу ж консультант не має проблем з подоланням труднощів пов'язаних з неспроможністю клієнта до розкриття. Таким чином динаміка процесу та його корисність клієнту отримують каталізуючу ін'єкцію. Можливі також і інші грані якости контакту як, наприклад, його характеристики на кшталт “офіційний”, “більш до дружнього”, “паритетний” і т. д. Всі вони мають своє специфічне значення і можуть, при певних обставинах, в дечому впливати на хід процесу. /Забігаючи наперед, хочу зазначити, що вміння встановлювати контакт тої чи іншої характеристики є необхідною складовою арсеналу професійного консультанта./ Основная задача консультанта состоит в том, чтобы помочь клиенту в выявлении своих внутренних резервов и в устранении факторов, мешающих их использованию. /Кочюнас/ • Активне слухання. Коли ми розглядаємо суть терапевтичного процесу (терапевтичної взаємодії), то основною передумовою вважаєм те, що полем діяльності терапевта виступає внутрішня реальність клієнта. Тільки в такому разі можливі якісні зміни у житті останнього, адже лише власний досвід має потенцію реалізовувати життєві акти. Але далеко не завжди оприсутнити внутрішню реальність клієнта у конкретній консультації є простим завданням. Власне тут і приходить на допомогу техніка активного слухання, основною відмінністю якої від звичного нам розуміння процесу слухання є практика відзеркалення. З допомогою відзеркалення консультант має змогу перевіряти (контролювати) своє перебування у внутрішній реальності клієнта. Також активне слухання впливає на психологічний фон консультації, підтримуючи в ній дух довіри. • Внутрішня реальність клієнта. Модальності внутрішньої реальності. Просування внутрішньої реальності. У попередньому параграфі вже згадувалось поняття внутрішньої реальності клієнта, та його важливість для процесу ефективного консультування. Іще одним важливим елементом у розумінні внутрішньої реальності є поняття модального дієслова. Модальні дієслова — ті, що виражають суб’єктивне ставлення клієнта до дії. Модальності внутрішньої реальності — дієслова, які виражають суб’єктивні процеси: сприйняття, мислення, переживання, особистісне ставлення, уявлення, намір і т. п. Відкриті рефлексивні запитання в циклі діалогу мають містити якомога більше таких дієслів. Це потрібно, для просування діалогу і змін внутрішньої реальності клієнта. Приклади: хочу, можу, буду, сприймаю, відчуваю, переживаю, мрію, подобається і т. д. • Алгоритм процесу консультування. Процес консультування дуже часто набирає доволі аморфні форми в силу тих обставин, що кожен клієнт має велику кількість тем, які він прагне опрацювати, і далеко не кожен клієнт ці теми належним чином структурує. Вони, зазвичай, подаються в хаотичному порядку, а то й без будь-якого порядку просто сипляться на консультанта суцільним потоком. Вислухати клієнта, звісно, святе діло, проте повна відсутність директивности може спричинити не менше проблем ніж, приміром, втрата деяких подробиць, що мають вагу у розглядуваній темі. Питання директивності тут тісно зв'язане з алгоритмом процесу консультування. Є очевидним той факт, що директивність консультанта завжди має під собою платформу, на яку опирається і законам якої підпорядковується. Власне такою своєрідною платформою, чи то пак, матрицею у процесі консультування і є його алгоритм. Алгоритм визначає, передовсім, структуру консультації. Адже послідовність (чітко визначена) певних кроків, логічне чередування етапів (при більш тривалому консультативному процесі) — всі ці складові витворюють феномен консультування будучи одночасно визначниками алгоритму процесу. Щодо ПП, то тут алгоритм являє собою систему кроків (ступенів), що складають вектор взаємодії консультант-клієнтської пари, напрямлений на реалізацію особистості клієнта. У сегменті реальностей цей вектор розміщений таким чином, що початок свій бере у внутрішніх структурах клієнтової персони і спрямований на активізацію дії клієнта в зовнішньому світі. “Реальна дія”, назвем це так, виступає свого роду заліком, який клієнт складає перед собою для підтвердження ефективности консультування. Розглядати алгоритм процесу консультування у ПП глибше і детальніше, а також співставити його з іншими родовими алгоритмами не є предметом даної розвідки. Хотілося б лише додати, як підсумовуюче твердження, що алгоритми суттєво покращують процес консультування і дають інструмент контролю над ним. 3. Ключові компетенції консультанта у позітум-підході. • Філософія позітум-підходу. Можливі дві позиції у розумінні позітум-підходу: позітум як “те, що є” (данність) без поділу на “добре” чи “погане”; а також позітум як сукупність добрих і поганих данностей (на противагу розумінню “позитиву” як чогось виключно “хорошого”). Таким чином будемо вважати, що позітум-підхід являє собою позицію все-прийняття. Позітум-підхід дає можливість працювати з усіма сферами особистості загалом, не відокремлюючи і не дискримінуючи жодної з них. Той факт, що техніка позитивної психотерапії (завдячуючи позітум-підходу) користується неконфліктною (здоровою) зоною як платформою з якої здійснюється робота над конфліктами, виявляє одну з основних специфік методу. • Базові здібності знати та любити. У теорії ПП виділяють поняття “здібності” як елемент диференціювання (звідси “диференціальний аналіз”) потоку ментально-чуттєвих процесів індивіда. Розрізняють дві базові здібності: любити і знати, з яких, відповідно, розвиваються первинні (терпіння, час, контакт, сексуальність, віра, довіра, надія, сумнів, впевненість, цілістність) та вторинні (пунктуальність, акуратність, послух, ввічливість, честність, точність, старанність, бережливість, справедливість, успішність, надійність, добросовісність). • Три принципи методу: баланс, надія, самодопомога. «Здоров не тот, у кого нет про¬блем, а тот, кто умеет справляться с возникающими проблемами.» Такий підхід є детермінований принципом надії у методі ПП. Суть у тому, що кожна людина визнається як така, що здатна не лише створювати конфлікти, а й вирішувати їх. Іншими словами, якщо людина здатна створити проблему, то у неї є сили її вирішити. Коли ми говоримо про модель балансу, то маємо на увазі власне сукупність усіх чотирьох сфер, а не порізнену їх наявність. Рівномірність розподілу життєвої сили (гарний грецький термін “ентелехія”) визначає зрілість особистості. Застосування моделі балансу дає можливість зрозуміти ту вагу, що має взаємозв'язок всіх сфер між собою при аналізі патів особистості. Правда відкритим залишається питання: яким чином відбувається дисгармонізація розподілу енергій по сферах? Також цікаво є те, яким чином сфери між собою корелюють, а чи якось співвідносяться по-іншому. Гадаю, що відповідь на ці та інші запитання багато дасть для розуміння і розвитку теоретичної бази ПП. • Чотири якості життя. Балансна модель. Однією з принципових позицій ПП є те, що в теорії особистості вона є метод, що сповідує цілісність людини і багатогранність її життя. Звідси балансна модель, яка включає такі 4 категорії: • Сфера “тіло” • Сфера “діяльність” • Сфера “контакти/традиції” • Сфера “сенси” Виходячи вже лише з мовних значень кожної сфери, стає зрозумілим, що така підбірка є спробою охопити всю різноманітність людського життя, і треба визнати, що спробою вдалою. Вище було вказано, що цю сукупність сфер потрібно розуміти як систему, що потребує до себе уважного ставлення при застосуванні у розмірковуваннях, адже взаємопроникнення окремих сфер надає будь-яким умовиводам нового колориту. На противагу цілісній характеристиці балансної моделі слід відзначити її локалізуючу функцію. Якщо говорити мовою цифр, то розподіл на 4 сфери звужує коло (при віднесенні конкретної проблеми до власної сфери) на 75%. Це ні мало, ні багато — а три чверті. Отож, вважаймо!, і часова складова процесу терапевтування відповідно змінює своє значення. Структурування матеріалу консультування за допомогою чотирьох сфер є виправданим і доцільним. • Позитивна реінтерпретація. Теорія, рефлексія застосування в особистому досвіді та практиці консультування. Десять своїх прикладів реінтерпретації. Звернення до тих енергетичних ресурсів клієнта, які не заблоковані конфліктами, і провадження на їх (ресурсів) основі роботи по подоланню конфліктів є, думаймо!, основною диспозицією, що визначає ПП як таку. Власне тим технічним прийомом, що його має в арсеналі консультант і яким послуговується, виявляючи наявні вільні ресурси клієнта, і є техніка позитивної реінтерпретації (притча про Володаря, якому сон «про випалі зуби» витлумачили по-різному і, як наслідок, отримали протилежні реакції). Коли тобі важко дихати — значить ти дуже високо, коли тобі тісно — на площі нас більше ніж було до того, коли тобі душно — скоро весна і не буде так слизько, /хіба ти не віриш? Дивися: а правда насправді так близько!/ коли ти чекаєш — значить ти маєш на кого чекати, якщо тобі сумно — значить ти маєш про кого згадати, коли ти високо — то зорі і небо насправді так низько, /хіба ти не віриш? Дивися: а правда насправді так близько!/ В додаток до вищенаведених шести прикладів реінтерпретації з пісні Океану Ельзи “Коли тобі важко...” пропишу ще три з власного життя виснуваних: коли ти є хворий — то час щоб собою нарешті зайнятись, якщо тя не люблять — тобі не прийдеться за щось віддуватись, не знаєш як жити? — подумай, що маєш багато доріг, якими ітимеш дивуючись щиро на ввесь вільний вік. • Крос-культурний підхід у позитивній психотерапії. Теорія. Особистий досвід. Техніки які знайшли. Приведу приклад з праці Х.Пезешкіан та М.Воронов “Введение в позитивную психотерапию” ( здається якось так ), де йдеться про крос-культурний підхід. Подаю текст російською мовою: “Целью этого межкультурного подхода является то, что пациент и психотерапевт смотрят на вещи с другой точки зрения. Это значит, они видят, что при таком заболевании можно действовать иначе. Часто мы полагаем, что на конфликт можно отреагировать только таким способом, но позднее убеждаемся, что миллионы людей в странах с другой культурой поступают в данном случае совсем по-другому. И как раз в случае смерти или болезни это проявляется особенно. Этот межкультурный подход приводит нас к так называемой смене точки зрения, пациент расширяет свой горизонт и узнаёт о новых возможностях решения своей проблемы.” Дуже цікаво розглядати феномен крос-культурної реакції. Адже відправною точкою використання такої методики, яка пропонується авторами наведеного тексту, виступає “можливість по-іншому поглянути на проблему”. У цьому контексті напрошується висновок: ми думаєм, що джерело проблем людини у “неправильному” розумінні. Це вже скидається на nb раціоналістський підхід. У тій самій праці у розділі “чотири сфери вирішення конфлікту” (глава 2) подається “Енергетична” модель якості взаємодії, що полягає у кількісному підході. “Энергия в данном случае означает, «насколько важна данная сфера для меня, сколько процентов моей жизненной энергии (у каждого ее 100%) вкладываю в каждую область?». Есть, например, люди, которые заняты профессионально по 12 часов в сутки, и тем не менее у них еще достаточно энергии для семьи и социальной активности, а другие уже через 2 часа так устают, что у них нет энергии ни на что другое. Это указывает на то, что дело не во времени, а в расходовании энергии. Мы все знаем, что конфликты с партнерами высасывают из нас очень много энергии, которой нам потом не достает в других сферах.” З вищенаведеного прикладу можна виснувати, що людина подібна посудині з водою (енергією) і води тої є обмежена кількість. Таким чином, нівелюючи якісну характеристику взаємодії (конфлікт поставлений у один ряд з, приміром, соціальною активністю) автори вважають, що людина спустошується щодня до дна. Як на мене така модель надто спрощена. Попри все, крос-культурний підхід, безумовно, займає чільне місце в позитивній психотерапії і усвідомлення його функцій відіграє важливу роль у розуміння методу в цілому. Гадаю, що роль ця полягає у зміні масштабу сприйняття реальності клієнтом. Тут на гадку спадає славнозвісна метафора Пезешкіана про картину і її спостерігачів. Дійсно, можливість побачити проблему з різних сторін сприяє тому, що реакція клієнта стає менш включеною завдяки своїй панорамності.