АХТУНГ/ACHTUNG останній рік мого життя проходив під знаком перемін у внутрішньому порядку речей, речей, які становлять те що ми звикли називати світоглядом. гарне слово але втратило свою суть. вичерпалась його здатність резонувати з внутрішніми силами, з людським єством коли хочете. а може то не ...
Читати далі →

 - Він мене ніколи не любив. / чому він її взяв за жінку? в нього ніколи не було батька. а його мати була строга /  - Навіщо я його кохала? / ти хотіла співчуття /  - Не пригадаю коли стало важко... / просто ти так і не зрозуміла що - біда /  - Тепер я тут. / я знаю, та не хоч...
Читати далі →

... і ніколи не знаєш напевно. Увесь час щось нове, щось, чого ще не знав. То ж і думиться знову інакше. А як з таким впевнитись? Грати чи жити? Зі страхом поки що виходить, та не любити: а тільки грати і жити. Коли ж любитиму? - хай навіть з страху. Чи то зі страхом? Як правильніше? А хто повіст...
Читати далі →